Аби освітній процес був ефективним і для дівчат, і для хлопців, його слід вибудовувати відповідно до психофізіологічних особливостей дітей обох статей. Зокрема, хлопчики і дівчатка по-різному реагують на ті самі стимули, потребують різного часу на входження в завдання, мають значні відмінності в розвитку емоційної сфери, тому по-різному реагують на оцінку дорослих.
Дозрівання психічних функцій
Черговість дозрівання психічних функцій у хлопчиків і дівчаток різна. Дівчатка зазвичай раніше починають говорити, і весь подальший розвиток психіки проходить через мовлення. А в хлопчиків те саме відбувається на наочно-образному рівні. Це позначається на особливостях розвитку таких видів мислення, як:
- мовленнєве
- образне
- просторове
- інтуїтивне.
Саме тому дівчатка ліпше сприймають вербальні вказівки, ніж хлопчики.
Адаптація
Дівчатка більш адаптивні. Тому, коли освітній процес потребує від дівчинки не характерної для неї поведінки, то вона пристосовується і, добре чи погано, але виконує вимоги. Хлопчики ж у такій ситуації намагаються вийти з-під контролю дорослого, не підкоритися йому. Тобто адаптуватися до невластивих йому видів діяльності хлопчикові дуже складно. Хлопчики більше піддаються впливу середовища, і тому гірше переживають розлуку з батьками. Вони чутливіші до болю, страждання, хоча зовні це не проявляють, тому що їх навчають: «Чоловік не має плакати».
Пошукова активність
Представники чоловічої статі мають вищу пошукову активність. Тому хлопчики в дошкільному віці виявляють інтерес до пошукових завдань, можливості освоєння нового простору. Це розвиває в них кмітливість, здатність знаходити нові, нетрадиційні рішення у складних ситуаціях, ризикувати.
Виконання завдань
Хлопчики ліпше розв’язують нові завдання, знаходять нові рішення, але можуть програвати в охайності й точності. Дівчатка ліпше виконують завдання за зразком, після попереднього пояснення, але роблять це старанніше, ніж хлопчики, опрацьовують деталі. Тому дівчаткам легше вчитися в дитячому садку, школі.
Внутрішня орієнтованість
Хлопчики більш орієнтовані на інформацію, а дівчатка — на міжособистісні стосунки. Тому якщо хлопчик знає відповідь на запитання дорослого, то він відповідає впевнено, а дівчинка щоразу чекає від вихователя підтвердження правильності своєї відповіді.
Така різновекторна орієнтованість проявляється і в запитаннях, які діти ставлять дорослим. Хлопчики частіше запитують про щось заради одержання конкретної інформації («Що ми зараз будемо робити?»), а дівчатка — для встановлення контакту з дорослим («А ви до нас ще прийдете?»).
Оцінка
Існує істотна відмінність між реакціями дітей різної статі на оцінювання їхньої діяльності. Для хлопчиків дуже важливо, що конкретно оцінюють у їхній діяльності, для дівчаток — хто їх оцінює і як. Тобто хлопчиків цікавить суть оцінки (який момент їхньої діяльності оцінюють), а дівчатка більше зацікавлені в емоційному спілкуванні з дорослими, для них важливо, яке вони справили враження.
Дружба
Дівчатка дружать з однією або двома подругами, а хлопчики збираються в більші групи, адже схильніші до колективних ігор. До того ж хлопчики швидше приймають «на віру» думку компанії, а дівчатка зазвичай дотримуються власної думки.
У дитячому садку дитина перебуває значну частину часу, інколи навіть довше, ніж у сім’ї, з батьками. Тому вихователі мають сприяти становленню статево-рольової поведінки дитини. Найліпше це робити тими засобами, що є в їхньому методичному арсеналі та відповідають інтересам дітей.
Статево-рольову поведінку відпрацьовують у таких видах діяльності:
сюжетно-рольові ігри — у них хлопчики та дівчатка відображають життя сім’ї («Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято» тощо) або ту чи ту професійну діяльність;
театралізовані проблемні ситуації — у них персонажі демонструють кілька варіантів поведінки;
побутові ситуації — під час них відпрацьовують взаємодопомогу, підтримку (чергування, підготовчі режимні моменти перед прогулянкою, сном, обідом).
Гра — це провідна діяльність та засіб усебічного розвитку дошкільника.
Рівноправність у виховному процесі передбачає:
- однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання до хлопчиків і дівчаток;
- статево нейтральні вимоги до дотримання правил поведінки, уникнення нав’язування стереотипів на кшталт: «хлопчикам (дівчаткам) не личить…»;
- орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками незалежно від статі;
- заохочення дітей до спільних занять, ігор, інших видів діяльності;
- уникнення орієнтації на стать у спілкуванні;
- однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;
- уникнення статево типізованих моделей поведінки.
Отже, виховувати дівчаток та хлопчиків слід по-різному, з огляду на статеві особливості розвитку їхньої психіки, майбутню роль у сім’ї тощо. Однак при цьому слід відходити від гендерних стереотипів і забезпечувати рівноправність обох статей.
Нормативну основу гендерного права в Україні складають Конституція України від 28.06.1996 і ратифіковані міжнародні документи:
– Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;
– Конвенція про заборону катувань;
– Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
– Міжнародний пакт про соціальні, економічні і культурні права.
Також нормативно-правовою базою гендерного права в України є:
– Постанова ВРУ від 17.06.1999 «Про засади державної політики України у галузі прав людини»;
– Постанова ВРУ від 17.09.1999 «Про Концепцію державної сімейної політики»;
– Указ Президента України від 25.04.2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»;
– Закон України від 08.09.2005 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
